Булінг в ЗДО — міф чи реальність

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

Хто провокує булінг в дитсадку

 Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Педагог або помічник вихователя:

-зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

-ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

-глузує із зовнішнього вигляду дитини;

-образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

-проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

Батьки або члени сім’ї:

-б'ють та ображають дитину вдома;

-принижують дитину у присутності інших дітей;

-проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

-ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

-не хоче одягатися вранці;

-шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

-просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

-плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти -голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;

-грає наодинці.

В дитячому садку:

-не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

-усамітнюється при будь-якій нагоді;

-часто губить свої іграшки або речі;

-бруднить чи псує одяг;

-грає поламаними іграшками;

-відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

-не має друзів у групі.

 Що робити батькам

-У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

-Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

-Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

-Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. -Будьте терплячими та делікатними.

-Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).

-Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.

-Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.

-Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.

-Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.

-Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

-Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

-Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам'ятайте: дитина, що стала  учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), яку б позицію вона  не дотримувалась  при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.